Природні барометри

РОСЛИНИ-БАРОМЕТРИ

Здавна відомо, що деякі рослини напередодні зміни погоди змінюються. Така здатність пояснюється залежністю їх життя від умов середовища, котрі визначаються наступними фізичними параметрами: 

температурою, 

вологістю, 

атмосферним тиском, а також 

інтенсивністю сонячного випромінювання.

Одні рослини перед дощем закривають квіти, щоб захистити від пошкодження пилок і зменшити тепловіддачу; другі – при низькій відносній вологості повітря зменшують випаровування надмірно виділяючи багато запашного нектару; треті – „плачуть” липкими краплинами соку; четверті – міняють форму і положення листків… 

Кульбаба росте майже скрізь. З давніх часів до сьогоднішнього дня кульбаба – чудовий метеоролог. Якщо в сонячну погоду квіти кульбаби закриваються – буде дощ. А буває і навпаки: небо хмуриться, по ньому пливуть хмари, а квіти кульбаби відкриті, - дощу не буде. Відцвіла кульбаба, а замість суцвіття з’являється біла пухнаста кулька. Кожний знає, як легенькі білі парашутики кульбаби розлітаються від легкого пориву вітру, і вся пухнаста корзинка облітає, залишаючи оголене квітколоже. Але це в суху погоду, а перед дощем вітер ніяк не може зірвати, ніби приклеєне, насіння. А це тому, що, відчуваючи зміну погоди, рослина складає свою пухнасту кульку, немов парасольку. 

Цікаво спостерігати за луговою конюшиною, бо вона чутливо реагує на тепло, вологу і на зміну атмосферного тиску. Перед негодою конюшина складає свої листочки і схиляє головки суцвіть, а перед хорошою погодою стебло і листки розправлені, а суцвіття підняті вгору.

Приємно знайти в весняному лісі скромну квіточку фіалки. Вона – символ природи, яка проснулася, символ її весняних сил і молодості. Фіалка – хороший барометр. Якщо розкрита квіточка фіалки, дивиться на світ веселими фіолетовими очками – буде хороша погода. Перед негодою рослина закриває свою квіточку, ніби показує своїм виглядом, що їй сумно прощатися з сонечком. Така поведінка і маргаритки. Перед негодою її квіточка нахиляється так низько, що майже торкається землі. 

Обабіч доріг, біля посівів зернових культур можна побачити звичайного польового в’юнка. Він використовує сусідів, як механічну опору. А у вологих місцях, по берегах річок, росте інший вид з більшими квітами. Ці два види можуть „завбачувати” погоду. Перед дощем квіточки в’юнка закриваються.

В лісі, в густому травостої, між кущами, поблизу житла, під тинами росте висока трава з жовтими квіточками. Це – чистотіл. Він цвіте ціле літо. Перед дощовою погодою квіти чистотілу помітно нахиляються.

Погоду можна завбачати по квіточках мокрецю. Це трава з дрібними листочками, завжди вологими навіть в суху погоду. Якщо до 9-ої години ранку віночок квіточки не піднімається – в день буде дощ. Цим „барометром” можна користуватися ціле літо, бо мокрець цвіте з квітня до пізньої осені. 

Справжній покажчик теплих днів в кінці березня на початку квітня – мати-й-мачуха, яка з’являється серед снігу на проталинах, на схилах, пагорбах, пустирях. 

В нашій місцевості всі добре знають біле латаття, що живе в ставках, тихих річкових затоках та озерах. В давнину ця квіточка вважалася чудодійною. Називають її ще русалчиною квіткою, так як вона випливала зранку, а під вечір таємничо зникала під водою. Біологічне значення цієї рослинки велике – вона очищає воду. Квітка білого латаття – своєрідна метеостанція. Буває, що латаття запізнюється з підняттям на поверхню. Вже початок 9-ої години, а вона ледь-ледь піднімається над водою. Значить, в другій половині дня буде дощ. А якщо зовсім не піднялася з води – буде затяжний дощ, або похолодання. По листочках рослини можна складати прогноз: якщо весною вони густо вкрили поверхню води, - заморозків вже не буде.

Дуже чутлива до змін погоди мальва. Росте вона в садах, квітниках. Її високу, з яскравими квітами, видно здалеку. Перед дощем її квіти закриваються. 

Якщо спостерігати за акацією можна помітити, що перед сухою і ясною погодою в квітках акації дуже мало солодкого нектару, тому прилітає небагато комах. Але з наближенням негоди, перед дощем в квітках акації виділяється так багато нектару, що запах його чути за сотні метрів. От тоді і біля акації, яка так вміло приваблює до себе багато бджіл і інших комах.

З підвищенням вологості повітря посилюється запах тютюну та інших рослин.

На лісових галявинах, вирубках, серед кущів або в світлих соснових і березових лісах росте суниця. В травні – червні серед густої зеленої трави біліють її квіточки. На ніч, і особливо перед негодою, вони схиляються, захищаючись від опадів, які можуть пошкодити пилок. Пройде всього місяць і пошириться над галявиною суничний запах. Тепер серед зеленої трави, ніби дорогоцінні камінчики, ховаються запашні ягоди. 

Найпростіше вести спостереження з кінця червня, весь липень за цвітом картоплі. Картопля – не тільки цінна рослина, яка для нас є основним продуктом харчування, а й є своєрідним барометром. Перед негодою квітконіжка з квіточкою схиляються.

Деякі рослини попереджають про наближення дощу „сльозами”. Перед дощем, біля черешків листя клена, в тому місці, де вони прикріплюються до гілок, виступає маленька крапелька нектару. За декілька годин до дощу „плаче” тополя, звільняючись від зайвої вологи. За добу до дощу з’являються липкі краплини соку на листках кінського каштану. „Сльози” цих рослин – вірна ознака негоди, що наближається. 

Причина виділення нектару, розгортання чи згортання листків, закриття чи відкриття квітів, - збільшення вологості повітря.

В наших лісах на вологих місцях росте папороть. В неї листя закручується вниз перед хорошою погодою і розкручується до негоди. Особливо чутливі до зміни вологості повітря квіти осоки. Вже за день до дощу вони закриваються. Така сама поведінка у злакових. 

Ранньою весною на полях, біля ровів, річок групами чи по – одиночку, з’являються соковиті, коренасті, лускуваті, червоно-білі стеблини. Вони колінчасті, і у вузлах оточені чорно – бурими довгими зубчиками. А зверху стебла ніби колосок, схожий на в’язаний ковпачок. Це спороносні сходи польового хвоща – таємничої рослини не схожої на інші. Вузлувате стебло тягнеться доверху без жодної гілочки. Перевірено, що багато соку в зламаної рано вранці стеблини віщує сонячну погоду. Визрівають і розлітаються спори – стеблини відмирають. З’являються нові сходи. Це відомі нам „ялиночки” хвоща. Це шкідлива рослина, бур’ян. Але в літніх сходах багато кремнієвої кислоти, і завдяки цьому його застосовують в побуті, ним чистять залізну і цинкову тару. Польовий хвощ використовують, як лікарську рослину. Родовід рослини веде нас в сиву давнину. Біля трьохсот мільйонів років назад його ближні родичі каламіти були гігантами. Ці дерева в два-три обхвати тіснилися серед боліт по мулистих рівнинах. Стовбур був вузлуватий, а на кінцях гілок росли розвивались великі шишки, які давали спори, а не насіння. Зі зміною клімату почалося вимирання лісових гігантів. Окремі сторінки того далекого, майже недоступного нашій уяві життя, збереглися відбитками в шарах спресованого кам’яного вугілля. Вони нам говорять про минуле з достовірністю літописців.

Багатовікова народна практика показує, що аналізуючи поведінку ряду рослин, можна зробити довгострокові прогнози погоди.

Наприклад, відома нам береза – ціла фабрика фітонцидів. Її ніжні листочки виділяють їх стільки, що на всьому просторі навколо дерева вбиті всі збудники хвороб. Береза – показник сторін горизонту. Кора її завжди біліша і чистіша з південної сторони. Щоб знати, яким буде літо, треба придивитися до берези. Якщо вона розпуститься раніше клена, вільхи – літо буде сухе, пізніше – дощове. Дощове літо буває, якщо весною з берези тече багато соку. А якою буде весна, берези скажуть осінню. Листя починає жовтіти зверху – чекай холодної зими і ранньої весни, а знизу – буде сира зима і пізня весна. Окрім того, якщо у жовтні з неї листя не опало - сніг ляже пізно. Не випадково народна агрономія вивчає багатовіковий досвід поведінки живих організмів щоб не пропустити строків: „коли сіяти, коли чекати, а коли скирту складати”. 

Добрим синоптиком є і горобина звичайна. Білі шапки її медоносних квіток – точний провісник перелому погоди до стійкого тепла. Існує прикмета: початок цвітіння горобини: пора сіяти огірки. Пізно цвіте горобина – до довгої грибної осені. Якщо на горобині багато плодів – осінь буде дощова, мало плодів – буде суха осінь.

Рослини чутливі на зміну стану атмосфери. Але щоб правильно завбачити погоду, треба користуватися не однією, а декількома прикметами та вміло порівнювати їх. 

ТВАРИНИ-БАРОМЕТРИ
Тварин-барометрів найкраще спостерігають люди, професії яких пов’язані з відкритими просторами, наприклад, моряки, пастухи, мисливці і прості сільські люди. Хоча мисливці також вміють спостерігати у лісах і непролазних хащах. Якщо під час полювання на зайців, мисливці повертались додому досить рано, це говорить про те, що за їхніми спостереженнями зайці зариваються глибоко в сніг і лежать неначе мертві, не із-за страху, що мисливці поруч, а із-за того, що після обіду чи ввечері буде завірюха. 

   Найкраще відчувають зміни в погоді тварини з шерстю:
-перед дощем у овець шерсть стає задубілою і втрачає природну м’якість. Крім того вони досить швидко поїдають свій корм. Механізм «овечого барометра» такий: шерсть має гігроскопічні властивості і виявляє підвищення вологості у повітрі ще до того, як людина це відчує на собі. 
-собаки вивалюють свою шерсть на снігу – до відлиги;
-коти ховають свої мордочки в шерсть – до морозу.
   Пастухи передбачають зміни в погоді за поведінкою корів. Наприклад, перед дощем вони задирають хвости, і можуть класти їх прямо на спину. В історичних джерелах повідомляються такі випадки, що метеорологи сперечалися із фермерами, хто краще передбачить погоду, причому перемагали саме фермери, бо їхні корови безпомилково відчували зміни. 

   Сільські люди, дивлячись на поведінку курей, можуть ствердно повідомляти про зміни в погоді. Якщо у курнику кури сідають на верхні жердинки, буде мороз, так як зверху під час морозу тепліше. Адже всім відомо, що тепле повітря піднімається вгору. 
Мисливцям, які найближче дотикаються до таємниць природи, найкраще зрозуміла мова різноманітних прикмет. Коли зранку в тайзі буде кричати бурундук – чекайте непогоду. Його поведінка змінюється вже годин за 10 до змін: тварина починає суєтливо бігати, хвилюватися, покрикувати. В такі дні йти далеко на полювання не стоїть. Також багато інших тварин передбачають негоду своєю поведінкою: кричать невластивими їм голосами, хвилюються, шукають собі укриття, ховають у надійні схованки корм,…
   Добре передбачають погоду птахи.

 Спостерігаючи за ними, люди багато що можуть сказати про зміни у природі. По-перше, про зміни можуть повідомити найближчі до людини птахи – горобці та ворони. В основному вони веселі, грайливі, забіякуваті, а потім раптом стихають, сідають на гілки і втягують голову в пір’я. Це перший показник, що погода буде змінюватися. Якщо взимку горобці починають ні з того, ні з сього ремонтувати гнізда, хоча весна ще далеко, скоро слід чекати тріскучих морозів. Кури перед дощем чистять пір’я, «купаються» в піску, кудахкають. Якщо під час дощу вони ховаються в сухе місце, - дощ падатиме недовго, бродять - негода затримається.

   Про ворон цікаво розповідають природодослідники: якщо вночі посвітити ліхтариком на дерево, де спочивають ворони, то можна здогадатися, яка погода буде завтра. Коли ворони сидять як попало, повернувшись в різні сторони – погода не зміниться. А якщо ворони повернуті головами в один бік, і сидять згорбившись – буде вітряна погода, причому вітер буде з того краю, куди повернуті дзьоби. 
   У лісі найкраще передбачає погоду яскрава пташка зяблик. Якщо зябликове братство весело щебече, пурхаючи з гілки на гілку – буде світло і тепло. Але якщо зяблик протяжно вигукує «рю-пинь», «рю-пинь» - необхідно готувати парасольку, бо дощ вже близько. Регулярне кування зозулі віщує теплу погоду.

   Старі люди вважають, що передбачення погоди птахами досить важливо, особливо птахами відкритих водних просторів. Навіть, якщо світить сонце і в небі ні хмаринки, але чайки ходять по берегу, а не літають над водою – скоро погода зіпсується. Засоби інформування ще мовчать, барометри нічого поганого не сповіщають, але чайки не покидають берега – основна ознака, що в море виходити небажано. По скупченню медуз біля берега рибалки дізнаються, що можна вирушати на промисел, море буде спокійним.
Передбачати погоду можуть, навіть, перелітні птахи, які летять до вирію. Саме зміни погоди позначаються на строках пташиних перельотів – від цього залежить, якою буде зима – ранньою чи пізньою. Якщо гуси і лебеді не зупиняються, навіть, вночі, а поспішають – зима на порозі.  

   Досить чутливі до змін погоди риби. Вони ніколи не будуть клювати і ловитися, якщо погодні умови змінюються. Атмосферний тиск робить рибу «нездоровою», вона або мечеться зі сторони в сторону, або знаходиться на одному місці нерухомо. Досвідчені риболови повинні знати всі тонкощі поведінки риб при змінах погоди. У Японії розводять в акваріумах рибок, котрі поведінкою провіщають наближення шторму, наприклад, риба голець, коли ясно, лежить на дні акваріуму, а з наближенням негоди починає метушитися. 

Серед представників тваринного світу передбачати погоду можуть і жаби, і п’явки, і метелики, і павуки, і мурахи, і бджоли. Наприклад, мурахи перед дощем добре закривають входи і виходи в мурашнику, а бджоли не вилітають з вулика. Якщо пасічник побачить, що бджоли летять до вулика без взятку – скоро негода. Звичайно, що це природно, адже комахи змушені бути своєрідними синоптиками: їх існування залежить від умов навколишнього середовища, від температури, вологості повітря, вітру... Здатність мурашок, бджіл, жуків точно «передбачити» погодні зміни рятує їх від загибелі. Навіть, жуки-гнойовики помиляються рідше, ніж барометри: коли вони літають низько – на гарну погоду. Про рівень вологості повітря можна судити, стежачи за польотом комах. У вологу погоду вони літають низько, бо крильця і волосинки на тільцях, зволожуючись, важчають. Тому ластівки, полюючи на них, літають над самісінькою землею. Всі знають – буде дощ.

   Павук боїться і сирості, і спеки, тому якщо він полює вранці чи в спеку – буде гроза, так як він заготовляє харчі на негоду. Якщо ж павук полює ввечері – дощу не буде. Восени у повітрі літає павутиння, це ознака теплої й погожої осені. Багато павутини тчуть павуки у спекотний літній полудень, мабуть, на грозу і вітер. Перед дощем бабки безладно літають і збиваються в зграї, жучки-світлячки гаснуть, а комахи-паразити, такі як комарі і мошки стають дуже агресивними, бо їм треба наїстися про запас до того, як піде дощ.

   Жаби добре відчувають наближення негоди: якщо вони скачуть берегом і квакають – буде дощ, якщо надто голосно квакають – слід чекати гарної погоди, а мовчать – перед холодною погодою.