Ядерний вибух до нашої ери?

Мохе́нджо-Да́ро (урду موئن جودڑو, сіндхі: موئن جو دڙو; буквально «пагорб мерців») — місто цивілізації долини Інду, яке виникло близько 2600 року до н. е. Розташоване в Пакистані, у провінції Сінд. Є найдавнішим містом долини Інду і одним з перших міст в історії Південної Азії, сучасником цивілізації Стародавнього Єгипту і Межиріччя.

Місто Мохенджо-Даро виникло близько 2600 року до н. е. і було покинуте десь за дев'ятсот років по тому. Вважається, що за часів розквіту місто було адміністративним центром цивілізації долини Інду і одним з найрозвиненіших міст Південної Азії. Імовірно, його мешканці зазнали винищення під час навали арійців.

«Пагорб мерців» був уперше серйозно досліджений в 1920-х роках експедицією британського археолога Джона Маршалла, який назвав знахідки Мохенджо-Даро «ідентичними» артефактам, виявленим у Хараппі, 400 км вище за течією Інду.

У попередніх дослідженнях «пагорб мерців» описувався як прикордонна фортеця месопотамської цивілізації, однак спроби ідентифікувати Мохенджо-Даро й інші центри Індської цивілізації зі східними містами-державами, згаданими в шумерських текстах, поки що безуспішні.

Мохенджо-Даро виділяється серед інших центрів Індської цивілізації майже ідеальним плануванням, використанням як основного будівельного матеріалу обпаленої цегли, а також наявністю складних іригаційних і культових споруд. Серед інших будівель, звертають на себе увагу зерносховище, «великий басейн» для ритуальних обмивань площею 83 м² і «піднесена» цитадель (можливо, призначалася для захисту від повеней). У Мохенджо-Даро були виявлені чи не перші відомі археологам громадські туалети, а також система міської каналізації. Частина території нижнього міста, де селився простолюд, була згодом затоплена Індом і тому лишається недослідженою.

На думку археологів декілька тисяч мешканців міста Мохенджо-Даро загинули одночасно від температури близько 1400-1500 градусів.

Згідно  версії англійця Д. Девенпорта та італійця Е. Вінченті, Мохенджо-Даро пережив ту ж долю, що й Хіросіма.

На площі міста археологами виявлене місце розміром 200 м опалене до склоподібного стану. Такі ж нашарування зеленого скла зявляються в пустелі штату Невада (США) після ядерних вибухів.

Мешканці Мохенджо-Даро застигли в позах схожих на пози загиблих у римському місті Помпеї (там де їх застала небезпека, з прикриванням обличчя руками від жаху).