Малий Льодовиковий Період

Малий льодовиковий період — період відносного похолодання, що мав місце протягом 1400—1850 років. Цей період є найхолоднішим за середньорічними температурами за останні 2 тисячоліття. Малому льодовиковому періоду передував Середньовічний теплий період (приблизно X—XIV століття) — період порівняно теплої і рівної погоди, м'яких зим та відсутності сильних посух. Верхню межу малого льодовикового періоду розташовують від XVI до середини XIX століть, а нижню — з XIII по XIV століття. Загалом узгоджено, що були три температурні мінімуми, що мали місце приблизно у 1650, 1770 і 1850 роках, розділені дещо теплішими інтервалами. Хоча малий льодовиковий період спочатку і вважався глобальним явищем, деякі публікації останніх років вказують на його сильніший ефект у північній півкулі.

Серед причин малого льодовикового періоду дослідники називають:

• зниження сонячної активності (мінімум Маундера),

• посилення активності вулканів, продукти виверження яких блокували сонячне світло,

• уповільнення або навіть повна зупинка термохалінної циркуляції,

• відродження лісів внаслідок зниження чисельності населення людства після епідемії чуми, що призвело до падіння рівня вуглекислого газу.Не існує чітких доказів, що глобальне потепління викликане активністю людини. В будь-якому разі мудре світило дає нам 30 років, щоб люди навчилися у Сонця, як балансувати температуру на Землі.

У той час, коли липнева спека випробувала українців на міцність, в середині літа провідні засоби масової інформації світу та соцмережі зарясніли старовинними зимовими фото, 300-літніми гравюрами, що зображали лондонців, пустуючих, мов діти, на вдягнутій в кригу Темзі.

Нещодавно на конференції астрофізиків у Великобританії співробітниця Університету Нортумбрії Валентина Жаркова представила свій прогноз сонячної активності, який розроблений на основі нової, уточненої математичної моделі процесів, що проходять у надрах Сонця.

Причиною небувалого пожвавлення громадськості стала одна з наукових доповідей на конференції Королівського астрономічного товариства в Уельсі (Велика Британія). Суть її полягала в тому, що новий сонячний цикл буде дуже схожим на мінімум Маундера*, коли жителі планети Земля пережили малий льодовиковий період. Групу вчених засипали листами дослідники, студенти і навіть письменники з різних країн. Широкий резонанс не тільки в науковому світі, але й в інтернеті доповідь викликала ще з однієї причини. Традиційно вчені ламають списи навколо довгострокових прогнозів, намагаючись заглянути на сто, а то й більше років уперед. Валентина Жаркова, професор британського університету Нортумбрії, та її співавтори зробили прогноз на досить близьке майбутнє, тому перевірити їх правоту зможе як вчений світ, так і ми з вами вже незабаром.

Наукова робота, якій приділили чимало уваги в багатьох країнах (наразі готується публікація в журналі Nature), не пройшла повз російських ЗМІ (один із співавторів дослідження — Олена Попова, старший науковий співробітник фізфаку і НДІ ядерної фізики Московського державного університету), залишилася практично не поміченою в нашій країні. До речі, батьківщина В. Жаркової — Україна, до переїзду у Велику Британію професор математики вчилася і працювала в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

«Ракурс» не міг не скористатися нагодою зустрітися з В. Жарковою під час її приїзду до Києва і почути з вуст автора про дослідження.

— На нас чекає ще один малий льодовиковий період, як у XVII–XVIII ст., коли по Темзі, Дунаю, каналах в Амстердамі можна було кататися на ковзанах, замерзали Босфор і Адріатичне море?

— Мінімум Маундера почнеться буквально за п'ять-шість років. Літо буде трохи холоднішим, зима морознішою і тривалішою. Сонячна активність зменшується вже кілька циклів поспіль. Пік похолодання припаде на 26-й сонячний цикл (2030–2040 роки). Наступаючий малий льодовиковий період буде вдвічі коротше того, що стався 400 років, тому займе не 60, а 30 років. Наприклад, в Англії середньорічна температура тоді знизилася на 2º C, в Європі довго не могли дочекатися літа: відразу після весни наступала осінь. Але якщо люди вижили тоді, то тепер і поготів. Безумовно, це позначиться на врожаї. Якісь культури не встигнуть визріти. Знайомий учений з Греції написав мені, що дерева цього року зацвіли на місяць пізніше. Те ж саме спостерігали в Америці, всій північній півкулі — цвітіння пройшло з місячним запізненням. Рослини відчувають, що Сонце зменшує активність.

Вчені заявили про те, що похолодання XV–XIX століть не було значним і глобальним, а значить, немає ніяких підстав назвати його льодовиковим періодом, навіть малим. Висновки дослідників опубліковані в журналі Astronomy & Geophysics.

Реконструкції клімату показали, що слідом за досить теплим і м'яким періодом кліматичного оптимуму в X–XIII ст. був час глобального похолодання – малий льодовиковий період XV–XIX ст., який завершився нинішнім новим потеплінням. Холод малого льодовикового періоду (МЛП) істотно вплинула на всю історію людства, призвівши до цілої низки трагічних років неврожаю і голоду, які часто ставали причиною повстань, переворотів, воєн та масових міграцій.

Варто відзначити, що причини самого МЛП вчені встановити так і не змогли. У новій же роботі дослідники наполягають на тому, що зміни клімату в ході МЛП були не такими драматичними, як могло здатися. За відомостями вчених, протягом всього МЛП відбувалося слабке похолодання клімату, яке концентрувалося в певних регіонах.

У ході дослідження вчені розглянули різні свідоцтва тривалості і рівня похолодання протягом МЛП – від дат "льодових ярмарок", які проводилися тоді на замерзлої Темзі, і до даних, отриманих при вивченні річних кілець дерев і крижаних кернів Антарктиди. 

За словами вчених, падіння температури в той час було надто незначним, щоб порівнювати його з цим заледенінням. Глобальне зниження склало всього 0,5 °C, тоді як до кінця останнього "справжнього" льодовикового періоду (близько 12 тис. років тому) було на цілих 8 °C холодніше, ніж сьогодні. У 1676 і 1701 рр.., майже на найхолоднішому мінімумі МЛП, паризькі і лондонські хроністи відзначали небувало спекотне літо.

На думку вчених, процеси, які відбуваються у двох шарах Сонця (одному – в конвенційної зоні і другому – ближче до поверхні), за період 26-го циклу досягнуть максимуму приблизно одночасно, але на протилежних сторонах зірки. Тому вони нейтралізують один одного, що приведе до різкого падіння сонячної активності в цілому.